COCAIN 97% закладка Болхов

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Эй, чуваки! Разбудите меня, если это все оказалось сном... Но нет, этот атом расстрелял мою голову и погрузил меня в безумие. Я наркоман-рэпер, и это моя история о том, как я купил кокаин и устроил гонки на тележках в супермаркете со своими одержимыми друзьями.

Все началось, когда я снял клад. Парень, который продавал закладки, был довольно подозрительным типом, но когда мне показали добычу, моя слюнга просто захлестнула меня. На столе лежали белые горы пудры, как будто кто-то разбросал снеговиков по всей комнате. Я с трудом сдерживал свое возбуждение и дернулся от замысла устроить самую безумную вечеринку aller-retour!

Я упаковал свою самокрутку и отправился к друзьям с той целью, чтобы они толкали этот пищевой атом, как марихуану на уроке химии. Пока я ехал в машине, музыка гремела на полной мощности, а я чувствовал, что в этот вечер что-то невероятное должно произойти. Включилась моя философия, и я решил, что приварить кайфа в супермаркете - это идеальный эффект зашквара и экстремального веселья. Тем более, покупатели наверняка этого никогда не видели!

"Привет, майнд, как идет реал?"	"Детка, вайб доставлен. Собери свою команду!"
"Все клево, бро! Я скоро буду там, и мы сделаем это!"	"Не облажайся, не забудь надеть свою маску и забрать клад!"
"Релакс, ничего не пропущу!"	"Действуй, майнд, смотри, чтобы тебя не поймали!"

Войдя в супермаркет, я превратился в настоящего шпиона. Каждое движение, каждый шаг был предельно аккуратен. Я достал клад и принял дозу, чтобы быть в полной боевой готовности. Вся моя команда уже была на месте, и мы начали готовиться к гонкам.

Мы были настолько адреналиновыми и атомированными, что даже моя сердцевина пульсировала в такт басу.

Тележки были нашими гоночными болидами. Мы украшали их всеми видами мигающих огней, чтобы произвести бешеный впечатление на покупателей. С каждым мгновением адреналин нарастал, а мы становились все более безудержными. Мы были необыкновенно смелыми и готовыми к любым вызовам.

За старт я выбрал слова: "Кто первый доехал до конфетного отдела, тот устраивает перекур!" Когда я сказал "И го!", все взоры обратились на меня. Мы нажали на педали газа и устремились вперед, пронизывая пучину продуктов и крики застывших клиентов.

Шум и визг тележек разносились по всему супермаркету. Мы преодолевали преграды, пытались не врезаться в ряды товаров и мелькающих покупателей. Вся наша команда вела жестокую борьбу, но никто не хотел отступать. Мы все жаждали победы, чтобы она дала нам незабываемое ощущение.

Мы соперничали, как герои фильма "Форсаж". Но это была не жизнь, это был экстазис, сводивший нас с ума.

Время тянулось, как пудра, когда она застревает в соплях. Мы не замечали ничего вокруг себя, только наши сердца, бьющиеся в одном ритме. Адреналин проникал в каждую клетку нашего тела, и мы становились все более бесстрашными, готовыми сразиться с любыми преградами.

И наконец-то, вижу финишную линию! Я прохлестал ее первым и затащил свою команду к победе. Все мы овладели суматохой победителей и радостью безумия.

Не было преград, которые мы не могли преодолеть. Это был наш закат, наш атлас района, наш безумный мир.

Вскоре наша безумная гонка закончилась, но воспоминания остались навсегда. Мы смеялись и обнимались, понимая, что такого мы никогда не забудем.

Но это было только начало. Настоящий атом, который мы зажгли внутри себя, только начинал распространяться. Мы были настолько привязаны к адреналину и кайфу, что никогда не могли оставить это позади.

Мы были наркоманами-рэперами, создателями собственной реальности. Мы были необычными, безумными и надменными - и нам было весело от этого. Мы жили на полной мощности, и ничто не могло остановить нас!